Роз’яснення щодо застосування вимог нормативно-правових актів до будови та проектування лише в частині, що не врегульована технічними регламентами

Проблемним питанням залишається ефективна організація здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) територіальними органами Держпраці за дотриманням вимог законодавства суб’єктами господарювання.

Важливу роль у наглядовій діяльності та побудові належної системи управління охороною праці має нормативно-правова база.

За останній час було прийнято нормативно-правові акти з охорони праці, які суттєво зменшили необґрунтований адміністративний і регуляторний тиск на суб’єктів господарювання, а саме:

– скасована вимога обов’язкової реєстрації обладнання у територіальних органах Держпраці та запроваджено їх облік у власника;

– скасована участь посадових осіб Держпраці під час пуску обладнання у роботу, відповідні обов’язки покладаються на відповідальних посадових осіб, призначених власником.

Деякі застарілі нормативно-правові акти з охорони праці визначають вимоги щодо проектування, будови та виготовлення обладнання. Ці вимоги не належать до нормативно-правового регулювання у сфері охорони праці та не відповідають чинному законодавству.

Наразі у сучасному законодавстві відбулися певні зміни, Україна виконує зобов’язання відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію) щодо запровадження умов для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС.

Система технічного регулювання (метрологія, стандартизація, оцінка відповідності) спрямована на забезпечення безпеки та відповідність товарів та послуг, захист внутрішнього ринку та розширення зовнішнього ринку країни, сприяє розвитку новітніх технологій та підвищенню конкурентоспроможності економіки. В умовах глобалізації світової економіки сфери стандартизації та оцінки відповідності визнані технічними бар’єрами в торгівлі.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про стандартизацію» підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації.

Статтею 23 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах та застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2014 № 695 та схваленою постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26-VIII, визначено основні цілі припинення дії на території України стандартів колишнього СРСР.

З метою досягнення поставленої цілі національний орган стандартизації має визнати такими, що не застосовуються на території України міждержавні стандарти (ГОСТ), прийняті до 1992 року.

З метою виконання зобов’язань, які взяла на себе Україна у зв’язку з набуттям членства у Світовій організації торгівлі, та виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС пріоритетним є прийняття добровільний міжнародних та європейських стандартів як національних, стандартів, які є доказовою базою відповідності продукції вимогам технічних регламентів, розроблених на основі європейських директив, з одночасним скасуванням конфліктних національних стандартів, зокрема ГОСТів, затверджених до 1992 року, а не розроблення власних національних стандартів, які можуть створювати зайві технічні бар’єри для суб’єктів господарювання.

Добровільне застосування стандартів відповідає вимогам Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі, а також європейським принципам стандартизації.

В ЄС передбачено принципи «Нового підходу» та «Старого підходу». Принцип «Старого підходу» передбачає встановлення обов’язкових вимог щодо безпечності для життя та здоров’я і технічні рішення щодо задоволення цих вимог безпосередньо у регламентах, директивах ЄС.

Принцип «Нового підходу» передбачає, що обов’язкові, але загальні вимоги щодо безпечності для життя та здоров’я встановлюються безпосередньо у директивах ЄС, а технічні рішення щодо задоволення цих вимог| – у добровільних стандартах, застосування яких надає презумпцію відповідності продукції вимогам директив ЄС. При цьому застосування стандартів не є єдиним способом доказу відповідності продукції вимогам директив ЄС.

Відповідно до європейської практики посилання на стандарти в актах; зокрема директивах ЄС, є поодинокими випадками.

Враховуючи зазначене, у разі необхідності визначення в Україні на законодавчому рівні обов’язкових вимог до продукції, процесів, послуг доцільно зазначати такі вимоги безпосередньо у відповідних актах без посилань на національні, міждержавні, галузеві стандарти.

Посилання на національні, міждержавні, галузеві стандарти в актах законодавства необхідно наводити у крайніх та обґрунтованих випадках, зокрема, у разі визначення обов’язковості застосування відповідних стандартів у актах законодавства ЄС. При цьому наводиться позначення відповідних національних, міждержавних, галузевих стандартів.

Пунктом шостим розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про стандартизацію» Кабінету Міністрів України визначено завдання  міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Тому у переглянутих Правилах немає жодного посилання на будь-які стандарти.

Правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з нею процесів та методи виробництва, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду передбачено Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі – Закон).

Основні вимоги до безпеки, проектування, виготовлення, оцінки відповідності, маркування та вимоги до обігу на ринку України та/або введення в експлуатацію обладнання визначені технічними регламентами, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Введення в обіг обладнання дозволяється у разі, коли воно розроблене, виготовлене та випробуване згідно з відповідним технічним регламентом і відповідає вимогам щодо забезпечення безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища протягом усього періоду експлуатації.

До введення обладнання в обіг та/або в експлуатацію виробник або його уповноважений представник проводить відповідні процедури з метою оцінки відповідності технічному регламенту, складає декларацію про відповідність, яка додається до обладнання, наносить національний знак відповідності.

Оцінка відповідності вимогам технічних регламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в технічних регламентах. Процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів застосовуються виробниками, а у випадках, в яких згідно з відповідними технічними регламентами обов’язки виробників покладаються на імпортерів або розповсюджувачів, – імпортерами або розповсюджувачами. Виробники, імпортери або розповсюджувачі застосовують процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів самостійно, а у випадках, визначених у технічних регламентах чи передбачених ними процедурах оцінки відповідності, – із залученням відповідних органів з оцінки відповідності.

У разі відповідності обладнання вимогам технічних регламентів, щодо нього застосовуються у випадках, визначених у цих технічних регламентах, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність.

У декларації про відповідність зазначається, що виконання вимог, які застосовуються до обладнання та визначені у відповідних технічних регламентах, було доведено.

Органами виконавчої влади не повинно заборонятися, обмежуватися чи перешкоджатися введенню в обіг або експлуатацію, або надання на ринку обладнання, на яке нанесено національний знак відповідності і яке супроводжується декларацією про відповідність.

З огляду на зазначене, якщо на обладнанні нанесено національний знак відповідності, в декларації про відповідність засвідчено, що продукція безпечна, вважається, що ця продукція не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, і не створює загрози суспільним інтересам. Суспільні інтереси це – безпека життя та здоров’я людей, безпечні умови праці, захист прав споживачів (користувачів), захист довкілля.

Контроль відповідності обладнання вимогам технічних регламентів здійснюється шляхом державного ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції визначеним вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

З огляду на зазначене, з метою неухильного дотримання законодавства під час здійснення наглядової діяльності посадові особи територіальних органів повинні застосовувати вимоги безпеки до будови лише в частині, що не врегульована технічними регламентами і національними стандартами, включеними до затвердженого в установленому порядку переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів.