За якими критеріями визначається належність продукції до ступенів ризику?
Належність продукції до підвищеного ступеня ризику визначається органами державного ринкового нагляду за такими критеріями:
- призначення продукції для певної категорії споживачів (користувачів) (зокрема, діти залежно від вікових категорій, вагітні жінки, особи похилого віку, особи з обмеженими фізичними можливостями), якими така продукція може використовуватися;
використання у продукції хімічних і біологічних речовин, що можуть негативно впливати на стан здоров’я людини чи стан довкілля або становлять серйозний ризик; - наявність у продукції фізичних, механічних чи радіаційних факторів (зокрема, система тиску, вогненебезпечність, можливість ураження електричним струмом, радіаційна небезпечність, здатність випромінювати іонізуюче випромінювання, ламкість, можливість травмування), що можуть становити загрозу для життя та здоров’я людей;
- застосування продукції у сфері користування радіочастотним ресурсом України (залежно від виду радіообладнання, радіотехнології, максимальної потужності передавача, встановлених регуляторних вимог);
- підключення продукції до телекомунікаційної мережі загального користування (залежно від способу підключення).
Наявність небезпек, притаманних певному виду продукції (зокрема колючим та ріжучим інструментам, окремим видам речовин та обладнання для спеціального використання), не може бути достатньою підставою для віднесення такої продукції до підвищеного ступеня ризику.
Належність продукції до низького ступеня ризику визначається за такими критеріями:
- призначення продукції для використання виключно особами, що мають відповідну професійну підготовку та кваліфікацію для використання такої продукції;
- відсутність у продукції факторів, що можуть становити загрозу для життя та здоров’я людей;
- наявність іншої продукції, яка не віднесена до підвищеного ступеня ризику.