Про доцільність посилань на нормативні документи в нормативно-правових актах з охорони праці

Україна виконує зобов’язання відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом щодо запровадження умов для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС.

Статтею 23 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що: національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах; національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Добровільне застосування стандартів відповідає вимогам Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі, а також європейським принципам стандартизації.

В ЄС передбачено принцип «Нового підходу».

Принцип «Нового підходу» передбачає, що обов’язкові, але загальні вимоги щодо безпечності для життя та здоров’я встановлюються безпосередньо у директивах ЄС, а технічні рішення щодо задоволення цих вимог у добровільних стандартах, застосування яких надає презумпцію відповідності продукції вимогам директив ЄС. При цьому застосування стандартів не є єдиним способом доказу відповідності продукції вимогам директив ЄС.

Відповідно до європейської практики посилання на стандарти в актах, зокрема директивах ЄС, є поодинокими випадками.

Враховуючи зазначене, у разі необхідності визначення в Україні на законодавчому рівні обов’язкових вимог до продукції, процесів, послуг доцільно зазначати такі вимоги безпосередньо у відповідних актах без посилань на національні, міждержавні, галузеві стандарти.

Посилання на національні, міждержавні, галузеві стандарти в актах законодавства необхідно наводити у крайніх та обґрунтованих випадках, зокрема, у разі визначення обов’язковості застосування відповідних стандартів у актах законодавства ЄС. При цьому наводиться позначення відповідних національних, міждержавних, галузевих стандартів.