До якого віку дитини одинока мати має право на додаткову відпустку?

Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів». Згідно з п.9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову, іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Це визначення терміну «одинока мати» застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.

За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою необхідно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину. Факт розлучення не надає автоматично статусу одинокої матері, водночас, як і сплата аліментів не свідчить про те, що батько бере участь у вихованні дитини (для такого статусу важлива саме відсутність участі батька у вихованні, а не утримання дитини).

Згідно з неодноразовими роз’ясненнями Мінсоцполітики батька лише тоді може бути визнано таким, що бере участь у вихованні дитини, якщо він або проживає разом з дитиною, або є докази іншої участі батька у вихованні дитини. У чинному законодавстві відсутній конкретний перелік документів, які можуть слугувати доказом того, що розлучена жінка виховує дитину самостійно (без батька). За сталою практикою та поясненнями, що випливають із численних листів Мінсоцполітики, такими документами можуть бути: рішення суду про позбавлення батька дитини батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька дитини за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи (дитячого садочка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо. Окрім одного з вищевказаних документів, жінці також слід надати роботодавцеві копії свідоцтв про народження дитини та про розірвання шлюбу.