gov.ua Державні сайти України
Пошук

Звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України Ураїни, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Застосування цієї норми можливе за таких умов:

  • працівником допущено невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових функцій навмисно;
  • зазначене невиконання або неналежне виконання трудових функцій стосується саме трудових обов’язків, визначених трудовим договором;
  • працівник не виконував обов’язки систематично (див. роз’яснення Мін’юсту від 01.02.2011 р.).

При цьому, як зазначено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, слід ураховувати ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю (тобто чинні на день ухвалення рішення про звільнення працівника) або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.