План імплементації Директиви Ради 92/57/ЄЕС від 24 червня 1992 року

План

імплементації Директиви Ради 92/57/ЄЕС від 24 червня 1992 року
про виконання мінімальних вимог щодо безпеки і захисту здоров’я

на тимчасових або таких, що змінюють своє місце, будівельних

майданчиках (восьма окрема Директива у значенні статті 16 (1)
Директиви 89/391/ЄЕС)(ОВ L 245, 26.08.1992, с. 6.)

І. Загальна частина

1. Підстави розроблення плану імплементації

Підставою для розроблення Плану імплементації Директиви
Ради 92/57/ЄЕС від 24 червня 1992 року про виконання мінімальних вимог щодо безпеки і захисту здоров’я на тимчасових або таких, що змінюють своє місце, будівельних майданчиках (восьма окрема Директива у значенні        статті 16 (1) Директиви 89/391/ЄЕС) (ОВ L 245, 26.08.1992, с. 6) (далі – Директива) є:

статті 419–425 глави 21 Співробітництво у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, розділу V Економічне і галузеве співробітництво, додаток ХL до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода) (строк імплементації положень Директиви, передбачений Угодою, – протягом семи років з дати набрання чинності Угоди);

пункт 395 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014–2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847 (термін виконання – квітень 2017 року).

Зазначені положення Угоди не підпадають під тимчасове застосування відповідно до статті 486 Угоди та Вербальної ноти Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу від 30 вересня 2014 року щодо тимчасового застосування положень Угоди.

2. Мета і завдання плану імплементації

Метою розроблення плану імплементації є запровадження заходів щодо сприяння поліпшенню охорони праці, а також запобіганню нещасним випадкам і травматизму, що виникають внаслідок виробничої діяльності на будівництві.

Основними завданнями імплементації Директиви є:

– створення визначених законодавством про охорону праці дієвих механізмів захисту прав працюючих;

– створення належних, безпечних і здорових умов праці;

– розроблення механізму формування пріоритетних напрямів науки і техніки з питань охорони праці та вибору конкретних стратегічних напрямів;

– забезпечення конкурентоспроможності науково-технічних розробок та їх відповідності світовому рівню;

– максимальне використання досягнень національної та світової науки, результатів міжнародного науково-технічного співробітництва з питань поліпшення охорони праці та її нормативно-правової, наукової та матеріально-технічної бази;

– усунення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

– створення засобів діагностики устаткування та запобігання аваріям на об’єктах підвищеної небезпеки, засобів і систем колективного захисту працівників;

– удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони праці;

– інформаційне забезпечення органів державної влади та населення з питань охорони праці;

– запровадження надійної системи охорони праці, яка відповідає світовим та європейським стандартам;

– забезпечення ефективного контролю за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці;

– запровадження європейських стандартів відповідальності за порушення вимог законодавства з охорони праці.

3. Короткий опис поточного стану імплементації акта законодавства ЄС в Україні та очікувані результати імплементації

У європейському законодавстві питання охорони праці у будівництві врегульовані Директивою Ради 92/57/ЄЕС від 24 червня 1992 року про виконання мінімальних вимог щодо безпеки і захисту здоров’я на тимчасових або таких, що змінюють своє місце, будівельних майданчиках (восьма окрема Директива у значенні статті 16 (1) Директиви 89/391/ЄЕС).

Національне законодавство, яке регламентує вимоги з охорони праці у будівництві, складається із Закону України „Про охорону праці” та ряду нормативно-правових актів з охорони праці, прийнятих з метою його реалізації.

Національне законодавство у сфері охорони праці в цілому відповідає міжнародним та європейським нормам. Однак у ньому:

– не враховано вимоги Директиви щодо призначення і визначення обов’язків таких фізичних або юридичних осіб: замовник; керівник будівництва; координатор з питань безпеки і захисту здоров’я на стадії проектування будівництва; координатор з питань безпеки і захисту здоров’я на стадії будівництва;

– не передбачено норми, що регламентували б участь у будівництві та охорону праці осіб, які забезпечують себе працею за власною ініціативою і не є ні роботодавцями, ні найманими працівниками, а також питання охорони праці роботодавців, що особисто беруть участь у будівництві.

В українському законодавстві відсутній комплексний нормативно-правовий акт, який регулював би відносини охорони праці у будівництві.

4. Головний виконавець та співвиконавці

Головний виконавець – Державна служба України з питань праці.

Співвиконавець – Міністерство соціальної політики України.

ІІ. Перелік заходів, визначених планом імплементації