План імплементації Директиви Ради 2009/104/ЄЕС від 16 вересня 2009 року

План

імплементації Директиви Ради 2009/104/ЄЕС від 16 вересня 2009 року щодо мінімальних вимог до безпеки та охорони здоров’я при використанні працівниками робочого обладнання на роботі (друга окрема Директива
у значенні частини першої статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС) (Офіційний вісник ЄС L 260, 03.10.2009, с. 5).

Схвален Розпорядженням

І. Загальна частина

1. Підстави розроблення плану імплементації

Підставою для розроблення Плану імплементації Директиви Ради 2009/104/ЄЕС від 16 вересня 2009 року щодо мінімальних вимог до безпеки та охорони здоров’я при використанні працівниками робочого обладнання на роботі (друга окрема Директива у значенні частини першої статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС) (Офіційний вісник ЄС L 260, 03.10.2009, с. 5) (далі – Директива) є:

статті 419–425 глави 21 Співробітництво у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, розділу V Економічне і галузеве співробітництво, додаток ХL до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода) (строк імплементації положень Директиви, передбачений Угодою, – протягом двох років з дати набрання чинності Угоди про асоціацію);

пункт 393 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014–2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847 (термін виконання – жовтень 2015 року).

Зазначені положення Угоди не підпадають під тимчасове застосування відповідно до статті 486 Угоди та Вербальної ноти Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу від 30 вересня 2014 року щодо тимчасового застосування положень Угоди про асоціацію.

2. Мета і завдання плану імплементації

Метою розроблення плану імплементації є запровадження заходів щодо сприяння поліпшенню охорони праці, а також запобіганню нещасним випадкам і травматизму, що виникають внаслідок виробничої діяльності під час використання робочого обладнання.

Основними завданнями імплементації Директиви є:

– створення визначених законодавством про охорону праці дієвих механізмів захисту прав працюючих;

– створення належних, безпечних і здорових умов праці;

– розроблення механізму формування пріоритетних напрямів науки і техніки з питань охорони праці та вибору конкретних стратегічних напрямів;

– забезпечення конкурентоспроможності науково-технічних розробок та їх відповідності світовому рівню;

– максимальне використання досягнень національної та світової науки, результатів міжнародного науково-технічного співробітництва з питань поліпшення охорони праці та її нормативно-правової, наукової та матеріально-технічної бази;

– усунення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

– створення засобів діагностики устаткування та запобігання аваріям на об’єктах підвищеної небезпеки, засобів і систем колективного захисту працівників;

– удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони праці;

– інформаційне забезпечення органів державної влади та населення з питань охорони праці;

– запровадження надійної системи охорони праці, яка відповідає світовим та європейським стандартам;

– забезпечення ефективного контролю за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці;

– запровадження європейських стандартів відповідальності за порушення вимог законодавства з охорони праці.

3. Короткий опис поточного стану імплементації акта законодавства ЄС в Україні та очікувані результати імплементації

На європейському рівні правова регламентація безпеки та охорони здоров’я при використанні працівниками робочого обладнання здійснюється згідно з Директивою Ради 2009/104/ЄЕС від 16.09.2009 стосовно мінімальних вимог щодо безпеки та здоров’я при використанні робочого обладнання робітниками при здійсненні професійної діяльності (друга окрема Директива у розумінні пункту 1 статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС).

Законодавчим актом, що регламентує вимоги з охорони праці під час використання працівниками робочого обладнання, є Закон України „Про охорону праці” (далі – Закон), у якому визначено обов’язки роботодавця та працівника щодо використання робочого обладнання.

Відповідно до статті 13 Закону роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

забезпечує належне утримання виробничого обладнання та устаткування, проведення моніторингу їхнього технічного стану;

організовує оцінювання технічного стану виробничого обладнання та устаткування;

здійснює контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва.

Стаття 14 Закону встановлює обов’язок працівників знати і виконувати правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва.

Стаття 21 Закону встановлює такі вимоги щодо використання робочого обладнання:

– машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;

– машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

В Україні прийнято ряд технічних регламентів, якими встановлюються вимоги до конструкцій і виготовлення робочого обладнання та ряд галузевих і міжгалузевих нормативно-правових актів з охорони праці, які встановлюють вимоги з охорони праці під час використання обладнання.

Національне законодавство у сфері регламентації використання робочого обладнання, вимог до його конструкції, виготовлення та безпеки в цілому відповідає європейським нормам. Однак Директива 2009/104/ЄС містить більш конкретні обов’язки роботодавця щодо використання робочого обладнання.    До того ж в Україні відсутній комплексний нормативно-правовий акт, який регулював би використання робочого обладнання.

4. Головний виконавець та співвиконавці

Головний виконавець – Державна служба України з питань праці.

Співвиконавець – Міністерство соціальної політики України

ІІ. Перелік заходів, визначених планом імплементації