На Сумщині дбають про забезпечення гендерної рівності у сфері праці

Фахівці управління інспекційної діяльності у Сумській області під час превентивних заходів наголошують роботодавцям та надають рекомендації щодо ефективних засобів дотримання законодавства про працю в частині внесення до колективних договорів, угод/ положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у трудових відносинах, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020 №56.

Працівникам та роботодавцям пояснюють, що дискримінація за ознакою статі у соціально-трудових відносинах проявляється через:

• нерівний доступ до професійного навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки, у тому числі отримання досвіду практичної роботи;
• нерівний доступ до оплачуваної праці та різних професій (занять), включаючи критерії відбору, умови найму та кар’єрного зростання;
• необґрунтовану чи безпідставну нерівність в оплаті праці;
• неоднакові умови праці та організації робочого часу;
• нерівний доступ до отримання компенсацій та допомоги.

Зазначають, що будь-яке розрізнення, недопущення або будь-яка перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

Наслідками дискримінації за ознакою статі в умовах підприємства, установи чи організації можуть бути:

• професійна гендерна сегрегація (при вертикальній гендерній сегрегації жінки і чоловіки нерівномірно представлені на різних рівнях у межах однієї професії чи одного виду економічної діяльності; при горизонтальній – у різних професіях);
• фактичне недопущення жінок або чоловіків на підставі статі до професійної підготовки чи навчання за тією чи іншою професією;
• розрив в оплаті праці жінок та чоловіків, зокрема, у межах однієї галузі чи професії;
• різне ставлення до працівників і працівниць, ставлення до жінок як до другорядних працівників у зв’язку з їхньою репродуктивною функцією;
• обмеження працівниць у трудових правах у зв’язку з вагітністю, народженням дитини, грудним вигодовуванням;
• обмеження можливостей працівників із сімейними обов’язками (щодо дітей, інших найближчих родичів, які перебувають на утриманні таких працівників), зокрема, обмеження їхніх прав на вибір роботи, неврахування їхніх потреб щодо умов зайнятості та соціального забезпечення.