Хмельниччина: особливості законодавчого регулювання тимчасових та сезонних працівників

Пік попиту на роботу сезонних працівників припадає на короткий період з травня по вересень. У цей час відкривається величезна кількість вакансій у галузі сільського господарства, в санаторно-курортних закладах та закладах відпочинку.

Фахівцями Управління Держпраці у Хмельницькій області розпочато проведення нарад для роботодавців стосовно особливостей законодавчого регулювання тимчасових та сезонних працівників.

Під час зустрічей звернуто увагу на те, що сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Він укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону, яка, у свою чергу, не може перевищувати шести місяців. Тобто, сезонними вважаються роботи, які характеризуються наступними ознаками:

1) містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 року № 278;

2) їх тривалість не перевищує шести місяців.

На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).

Варто звернути увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпП, – закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи. Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.