Як роз’яснення іспектора допомогло працівнику законно звільнитися

З 2018 року харків’янин Андрій (ім’я змінено) працював комірником на підприємстві будівельних матеріалів. З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, підприємство зупинило свою роботу. Чоловік, як і більшість його колег, не хотів залишати рідне місто. Тим більше, що і роботодавець не наважувався на релокацію у більш безпечні регіони. Жили в очікуванні нашої перемоги та з вірою в ЗСУ.
У середині квітня роботодавець звернувся до працівників із пропозицією допомагати розвантажувати та завантажувати гуманітарну допомогу волонтерській організації, яка орендувала складські приміщення у підприємства. Андрій погодився. Так у допомозі волонтерам промайнула весна. Захисники відігнали ворога подалі від міста і підприємства потроху почали поновлювати свою діяльність.

З 1 червня Андрій повернувся до виконання своїх обов’язків комірника. На початку листопада чоловік вирішив звільнитися і надав до відділу роботи з персоналом підприємства заяву на звільнення за угодою сторін. Керівництво йому відмовило у звільненні за пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Не розуміючи, як діяти далі, чоловік написав заяву на звільнення за власним бажанням.

До середини грудня питання щодо звільнення залишалось невирішеним. Не розуміючи що відбувається, Андрій звернувся за порадою до відділу з питань праці південно-східного регіону управління інспекційної діяльності у Харківській області Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці.

Інспектор праці зателефонував до керівника підприємства і роз’яснив вимоги законодавства про працю в умовах воєнного стану. Повідомив також і про відповідальність роботодавця за порушення вимог законодавства.

Наступного ж дня Андрію підписали заяву на звільнення, видали належним чином заповнену трудову книжку. В день звільнення чоловік отримав і всі належні йому при звільненні грошові кошти, в тому числі компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.