На онлайн прийом до Держпраці звернулись представники підприємств Дніпропетровщини

Під час онлайн-прийому до фахівців Держпраці звернулись представники підприємств Дніпропетровщини: директор ТОВ «Аудиторська фірма КОМПАНЬЙОН» Тетяна Горностай з двома запитаннями з трудового законодавства та начальник відділу охорони праці ТОВ «ДМЗ КОМІНМЕТ» Сергій Михальчук з питань охорони праці.

Директор ТОВ «Аудиторська фірма КОМПАНЬЙОН» Тетяна Горностай попросила роз’яснити, як правильно оформити стажування працівника.

Олена Коновалова, заступник директора департаменту з питань праці Держпраці, зазначила, що чинне законодавство про працю не передбачає проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладання трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.

Стажування в цілях придбання практичних навиків, необхідних для виконання посадових обов’язків, може бути організоване за наявності відповідного договору між роботодавцем, претендентом на посаду (безробітним) і державним центром зайнятості (стаття 35 Закону «Про зайнятість населення»).

Студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час (стаття 29 Закону України «Про зайнятість населення»).

Можливість застосування стажування стосовно інших працівників є порушенням законодавства про працю. У разі необхідності перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається застосовується випробування.

Відповідно до статті 26 КЗпП України при укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Директор ТОВ «Аудиторська фірма КОМПАНЬЙОН» Тетяна Горностай також, поцікавилась, що окрім заробітної плати підпадає під поняття «мінімальна державна гарантія».

Олена Коновалова пояснила, що мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці», а саме:

• норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо;
• гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо;
• гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.

До інших державних мінімальних гарантій належать всі гарантії, які передбачені Кодексом законів про працю України, Законами «Про відпустки», «Про оплату праці» та іншими.

Начальник відділу охорони праці ТОВ «ДМЗ КОМІНМЕТ» Сергій Михальчук поцікавився, чи може роботодавець замість спеціального одягу та спеціального взуття видавати працівникові відповідну грошову суму.

Євген Гавадзюк, провідний спеціаліст відділу з питань гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці Держпраці, зазначив, що відповідно до вимог ст.163 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), ст.8 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту й безоплатно забезпечити ними працівників. Згідно зі ст.164 КЗпП України не дозволяється видавати замість спеціального одягу чи спеціального взуття працівникам грошові суми для їх придбання або матеріали для їх виготовлення.

Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. Компенсація виплачується на підставі наданих працівником документів (товарний або касовий чек).

15.01.2019 р. набули чинності Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 р. № 1804 (далі – Мінімальні вимоги).

У разі придбання працівником спецодягу та/або інших ЗІЗ за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором (п. 7 розд. ІІІ Мінімальних вимог).

За відсутності в працівника документів, які підтверджують сплачену суму, компенсація має проводить на умовах, що передбачені колективним договором.

Така компенсація (як правило) проводиться за роздрібними цінами підприємства-виробника. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний замінити їх за свій рахунок.